poopoo
В бібліотеці взяв „Дюну“ Френка Герберта і таки дочитав. Переклад на українську Анатолія Пітика та Катерини Грицайчук. „Клуб сімейного дозвілля“. Надруковано 2021 року. Палітурка так зроблена що здається ніби вона будь–якої миті відірветься. Раніше пробував прочитати російською, але російською перекладено якось важко. Непогано, але не зовсім моє тож навряд чи буду читати продовження. Щодо екранізацій, то фільм 1984 року від Девіда Лінча в цілому таки кращий ніж екранізація 2021 року від Деніса Вільньова. А ще Лінч екранізував всю книгу і вкалався в 2 години 16 хвилин а у Вільньова фільм хоч і триває 2 години 35 хвилин, але це не вся книжка. Фримени дійсно списані з арабів. Ще у фрименів є оргії, обрізання крайньої плоті, висмоктування рідин з мертвих для того щоб потім перетворити їх на воду, жона вбитого тобою фримена і її діти дістають тобі і випивання сперми піщаних хробаків. Малолітня сестра Пола легко і безтурботно вбиває (в тому числі добиває поранених). Владимир Харконнен полюбляє хлопчиків і є жорстоким збоченцем. Тисячі й тисячі людей гинуть. Великі доми це якісь феодали і виглядає все так ніби людство поділене на господарів і безправну чернь яким править знать. Ну і повістичка в фільмі 2021 року.
