Нарешті пройшов „Dead to rights II“. Годин десь за 6. Окрім вступного відео та декількох перших рівнів у грі немає нічого такого за що її можна було б похвалити. Спробувати можна якщо нічого окрім неї немає.

Якимсь дивним чином Visual studio 2010 льотала на тих компах що стояли в технікумі (щоправда вони були нові) під Windows 7 і відчутно підвисає в мене що з двохʼядерним що з чотирьохядерним ЦП (Intel E5400, Intel Q9400, Intel Q6600). Менюшки відриваються з затримкою і IntelliSense підтуплює. Не знаю що там було в тих компах, проте дуже сумніваюся що краще за моє.

Паршиве літо. Було холодно і ніч наставала якось незвично рано як для літа. З 1–го вересня відразу холод.

Згадалося мені тут про нерівність доходів. В той час як я купував одну єдину булочку з повидлом за 6 грн (і це була вся моя їжа за навчальний день) однокашник витрачав на їжу гривень під 50 (пляшка „Боржомі“ і бутерброд з багета або чебурек чи пиріжок з мʼясом).

Сусід–атошник що 24 лютого подався на війну повернувся ніби–то у відпустку. Раніше був мʼязистим мовчуном схожим на Стейтема а потім після народження дітей щось різко почав скочуватися в напрямку беспробудного пʼяниці. Війна вплинула на нього позитивно. Хоч і дуже схуд проте осанка виправилася, якось ніби помолодшав, став ніби вищим, але вже з самого ранку взявся нахдогянати втрачене заливаючись пивом під шашлики.

Псигологічно травмований києвлянин зателефонував і запросив сходити по гуманітарку разом з ним та його матірʼю. Треба буле лише послухати проповідь. Запізнився ледь не на півгодини і пригощающись пряниками та фільтрованою водою дізнався від тамтешньої сектантки що гуманітарку вже роздали і нічого не буде. Їм нічого не сказав. В зал не заходив. Стояв в коридорів, сміявся з них та вештався територією. Зробив декілька фоток паршивої якості і зняв відосик на памʼять. Десь на другій годині проповіді його мамка пішла в розвідку та дізналася що нічого не буде. Було кумедно спостерігати за їхньою реакцією. Психічний, який доречі казав що заробляє 1000 $ в Києві маркетолухом, в присутності матері був незвично приязним і розслабленим, але видно що затаїв на мене обідку. Його ж мати поскаржилася на те що в 30 рочків у сина немає не те що дітей а навіть просто жіночого тепла. Поскаржилася і на те що зепку в магазині (в Києві) в якому вона працює зменшили з довоєнних 9000 до 7000. Не думав що в Києві є такі зарплати.

Вот так вот смеёшься над батей, пока тебе пятнадцать, мол, как так можно?
Сидит один на веранде, жрёт мамкин суп, пьёт водку, слушает старьё и дрыгается, как лихорадочный.
Можно ведь друзьям позвонить, на тусу собраться, поржать, оттянуться, девки там, опять же, водка в падике, пока не выгнали, разговоры по душàм, драка может случиться, веселуха!

Потом идёшь в профку, практика на заводе, оттуда в армию, потом опять завод, баба залетела, женился, друг в тюрьму попал по "два два восемь", ты машину впервые купил официально, на учёт поставил, ремонтировать не на что, устаёшь;

потом сын родился, хлопот прибавилось, денег ещё меньше, калымишь по выходным, предложили ещё в ночную смену в охрану на стройку - подумаю, говоришь; а сам не хочешь, потому что сил вообще уже нету, но "ты же мужик", должен справляться, а тут батя до полтинника не дожил, вроде и закодированный был, а сердце-то уже ни к чёрту;

друг из тюрьмы вышел, общаться невозможно: понятия, "феня", куда-то зовёт, на рамсы какие-то, а оно тебе надо? тебе оно не надо, друг обиделся, коллегам на перекуре рассказал, а они тебя обозвали по-всякому, должен был другу помочь, оказывается;

одноклассники помирают и разъезжаются, кто разъехался - живы, в Вайбере картинки в группу класса выкладывают, кто остался - помирают от всякого; ипотеку не дали, официальная зарплата слишком маленькая, живёшь на съёмной, ребёнок в школе учится, сборы эти ежегодные, "на шторы", а шторы-то старые, не меняют; тётка, мамина сестра, всю жизнь одна прожила, уехала в Москву, дачу тебе оставила, у тебя же семья, чё продавать эту халупу?

И вот ты сидишь утром, после своего сорокового дня рождения, на даче, в бардаке веранды, гости вчера вроде бы были, но как-то быстро уехали, ты вообще тогда спать лёг, а сейчас на столе вчерашний суп и початая бутылка водки, сегодня выходной, а тебе уже не спится, только одна мысль, что уже пятый десяток пошёл, а ты же ещё пацан в душè, несправедливо как-то, может, и вправду время - как песок сквозь пальцы?
И вдруг по радио начала играть какая-то примитивная тупая попса, но откуда-то оттуда, из юности, про чужие губы, про любовь, про те годы, когда тебе было всё равно как жить, и ты наливаешь себе стопку водки, выпиваешь, закусывать ложкой холодного супа и начинаешь танцевать прямо тут, за столом, даже не вставая; дёргаешь руками, как лихорадочный, а в голове пустота и только щемящее чувство чего-то потерянного, чего-то несбывшегося.

И спустя столько лет отцовства, ты вдруг отчётливо осознал, понял, что стал батей.

https://pikabu.ru/story/kog...404677?cid=247744627

Our most valued cultural institutions, Keen warns — our professional newspapers, magazines, music, and movies — are being overtaken by an avalanche of amateur, user-generated free content. Advertising revenue is being siphoned off by free classified ads on sites like Craigslist; television networks are under attack from free user-generated programming on YouTube and the like; file-sharing and digital piracy have devastated the multibillion-dollar music business and threaten to undermine our movie industry. Worse, Keen claims, our "cut-and-paste" online culture — in which intellectual property is freely swapped, downloaded, remashed, and aggregated — threatens over two hundred years of copyright protection and intellectual property rights, robbing artists, authors, journalists, musicians, editors, and producers of the fruits of their creative labors.

In today's self-broadcasting culture, where amateurism is celebrated and anyone with an opinion, however ill-informed, can publish a blog, post a video on YouTube, or change an entry on Wikipedia, the distinction between trained expert and uninformed amateur becomes dangerously blurred. When anonymous bloggers and videographers, unconstrained by professional standards or editorial filters, can alter the public debate and manipulate public opinion, truth becomes a commodity to be bought, sold, packaged, and reinvented.

«The cult of the amateur. How today's Internet is killing our culture»

Ризикнув поплавати в ставку з ручним годинноком за 80 ₴ на якому написано water resistent. Тепер в мене немає ручного годинника.

Випив майже літр енергетику і нічого. Лише обличчя трохи почервоніло.

До меня только что дошло, что "специальная военная операция" так называется по аналогии со специальной олимпиадой.

Хакеры взломали один из крупнейших в мире менеджеров паролей. Похищен исходный код LastPass и конфиденциальные данные
https://www.ixbt.com/news/2...ncialnye-dannye.html

Сьогодні зустрівся зі знайомим з психологічними негараздами. Він трохи поприсідав, потім повисів на турніку (такі в нього тренування) і повідомив як же йому покращало після багатогодинного сидіння за компом. Поскаржився на матір і що вона зіпсувала йому життя. SIMʼку, для того щоб завжди бути зі мною на звʼязку, не привіз зате повідомив що таки орендував квартиру і зʼїжджає від матері. Навіть показав відео з квартирою. Мобілізації боїться вже не так як раніше. Відсутність жіночого тепла пояснює страшенною зайнятістю на роботі. Записався на лекцію до якогось бізнес–тренера. Порадів з того що гривня дешевшає по відношенню до доллара (зепка в баксах). Я б порадів якби його загребли в армію.

Сходив за черговим DVD-R. Ціна піднялася з 10 грн. до 15 грн. Цього разу продавець виявився говіркішим ніж зазвичай і поскаржився на те що його знайомі які були в ТРО а потім відправилися на війну потерпають від безперестанних масованих артилерійських обстрілів. Не вірить що вони там довго проживуть. Каже що HIMARS більше для красивої картинки. Хоча в Криму росіяни добряче обісралися. Також в терміналах „Привату“ підняли найменш можливий номінал з 10 грн. до 20 грн.

„Ексклюзивне інтерв'ю з «нуля» — комбат ПЕТРО КУЗИК про війну на лінії фронту“ https://invidio.xamh.de/watch?v=VIb9-TZwZ_U
„ЧАС ГОВОРИТИ ПРАВДУ ПРО ВІЙНУ: треба переходити до реальних дій, а не розмов / Петро Кузик“https://invidio.xamh.de/watch?v=BDgyMl_k2mA
Утупчик підкинув відосик. Розбавляє потік новин про підриви складів та військових баз. M777 як і снарядів до них вкрай мало. HIMARS це прекрасно, але їх теж мало. У танків та артелиристів є денні обмеження на снаряди. Начальство — самодури. Солдати часто ведуть наступ без прикриття артилерії. Росіяни не рахуються з втратами і в них немає нестачі боєприпасів. Було особливо цікаво почути про вояків що бояться воювати і тупо відсиджуються в себе на позиціях цілими підрозділами або тікають. Ще почув що росіяни скидають авіабомби. Чому ППО не збиває літаки?

Сьогодні нарешті подивлюся „I Kina spiser de hunde“ який я скачав 19 січня 2020 року.

Раніше дійсно на ставок ходило більше людей і після них залишалося менше сміття. Найбридкіше виглядають шматки використаного туалетного паперу. Найбільш свідомі не просто кидають його в кущі або собі під ноги а складають в акуратні купки так ніби по нього прийдуть прибиральники. Їм не спадає на думку що його треба забирати з собою. Мабуть збільшення кількості сміття повʼязано зі зростанням товарного різноманіття в магазинах, зміною в звичках та зростанням доходів певної частини населення. Раніше приходили з компотом або Yupi в трьохлітрових банка та пивом на розлив в тих же трьохлітровках; шашликами, млинцями, смаженими яйцями, салатами копченою рибою і чогось в упаковці було не так вже й багато. Хоча шашлики, так само як і копчену рибу, я бачу рідко. В основному пиво в пластикових пляшках, енергетики, сухарики, чіпси і т.п.

Пішов по гуманітарку без футболки розраховуючи на те що мене будуть менше давити і хапати за різні частини тіла. Простояв 1,5 години і нічого не отримав тому що сектанкти що роздавали хавку відмовилися пускати мене в такому вигляді, як вони висловилися, „до церкви“. Церква в лапках тому що все відбувалося в приміщенні непрацюючого заводу. Перед отриманням гуманітрки треба було хвилин 40 послухати проповідь чи щось таке. Не пускали мене якась кругла жіночка і нахабний пацанчик з релігійними татуюваннями на руках. Бажання посперечатися з ними та аргументи зʼявилися вже після того як я відійшов від черги. Моя часткова оголеність і пітливість не допомогли хоча тьолочки і фукають на волохату спину та пітливість. Серед публіки що там зібралася переважали ханиги–пʼянички та біднота; було трохи бездомних, калік та хворих на всілякі доволі серʼйозні болячки. Нарахував 50 автомобілів. В основному непогані, по місцевим міркам, іномарки. Позабавали дві жінки що викотившись з BMW X1 побігли ставати в чергу. Розпитати що ж дають завтикав. Точно 7 кг. китайського рису та нехуйове таке спагетті з Франції. Його навіть мої собаки жеруть. Врато лише доадти трохи цукру.

В „Хакері“ за 03.2000 надрукували список сайтів з порнухою. І ще й ілюстрації додали.

ТЖ всё :(

https://tjournal.ru/714914