Псигологічно травмований києвлянин зателефонував і запросив сходити по гуманітарку разом з ним та його матірʼю. Треба буле лише послухати проповідь. Запізнився ледь не на півгодини і пригощающись пряниками та фільтрованою водою дізнався від тамтешньої сектантки що гуманітарку вже роздали і нічого не буде. Їм нічого не сказав. В зал не заходив. Стояв в коридорів, сміявся з них та вештався територією. Зробив декілька фоток паршивої якості і зняв відосик на памʼять. Десь на другій годині проповіді його мамка пішла в розвідку та дізналася що нічого не буде. Було кумедно спостерігати за їхньою реакцією. Психічний, який доречі казав що заробляє 1000 $ в Києві маркетолухом, в присутності матері був незвично приязним і розслабленим, але видно що затаїв на мене обідку. Його ж мати поскаржилася на те що в 30 рочків у сина немає не те що дітей а навіть просто жіночого тепла. Поскаржилася і на те що зепку в магазині (в Києві) в якому вона працює зменшили з довоєнних 9000 до 7000. Не думав що в Києві є такі зарплати.