Пішов по гуманітарку без футболки розраховуючи на те що мене будуть менше давити і хапати за різні частини тіла. Простояв 1,5 години і нічого не отримав тому що сектанкти що роздавали хавку відмовилися пускати мене в такому вигляді, як вони висловилися, „до церкви“. Церква в лапках тому що все відбувалося в приміщенні непрацюючого заводу. Перед отриманням гуманітрки треба було хвилин 40 послухати проповідь чи щось таке. Не пускали мене якась кругла жіночка і нахабний пацанчик з релігійними татуюваннями на руках. Бажання посперечатися з ними та аргументи зʼявилися вже після того як я відійшов від черги. Моя часткова оголеність і пітливість не допомогли хоча тьолочки і фукають на волохату спину та пітливість. Серед публіки що там зібралася переважали ханиги–пʼянички та біднота; було трохи бездомних, калік та хворих на всілякі доволі серʼйозні болячки. Нарахував 50 автомобілів. В основному непогані, по місцевим міркам, іномарки. Позабавали дві жінки що викотившись з BMW X1 побігли ставати в чергу. Розпитати що ж дають завтикав. Точно 7 кг. китайського рису та нехуйове таке спагетті з Франції. Його навіть мої собаки жеруть. Врато лише доадти трохи цукру.