poopoo
Тобто, наше відділення БПЛА не отримало ніякого досвіду з цих навчань, по своєму профілю. Ми виконували задачі пішої розвідки, і отримували базові навики. Также і інші підрозділи, ніяк не взаємодіяли з нами як з аеророзвідкою, бо такого поняття на навчаннях просто не було. На наступному етапі ми почали готуватися до великих батальйонних навчань, де мав взаємодіяти увесь батальйон. Нам необхідно було виконати бойову задачу проти американців. Застосовувалася система MILES. Ми мали переїхати тимчасово в інший табір, поближче до необхідного полігону. Перед переїздом, одним з інструкторів запропонував нам факультативно постріляти з мк19 та браунінга з хамві. Звісно ми погодилися, і він просто сказав нам їхати за ним. На стрільбище ми швидко отримали бк, пройшли інструктаж по техніці безпеки, нам показали як заряджати зброю і кожен відстріляв по цинку набоїв та гранат. Але у нас було таке відчуття, наче сам інструктор розумів що нам трохи нудно, і він вибив для нас якесь бонусне бк на ці стрільби, аби просто нас порадувати. Переїзд в інший табір, пів години в машині і ми на місці. З цього моменту, починається найнудніший етап усього нашого перебування в Німеччині. За планом, кожен день ми мали виїжджати о 7 ранку з казарми, шикуватися в колону з іншою технікою батальйону, колоною їхати до великого полігону зі стрільбище, там розгортатися в бойові порядки, і відпрацьовувати під'їзд на вогневі позиції. Далі мала спішитися піхота, зайняти рубежі і відкрити вогонь по цілях з усіх стволів.
Стрільбище мало купу різних типів мішеней що піднімалися і падали. Масштаб дуже великий, одночасно мали вести стрільбу до 6 одиниць техніки та взвод солдат. Перед бойовими стрільбами потрібно було все відрепетирувати. Аби усі рухалися синхронно. Затримки починалися з самого ранку, коли ми дві години не могли пошикуватися в колону. Нам не пояснювали в чому причина таких затримок і ми просто чекали в техніці. Інколи доходило до того, що ми могли чекати свою чергу на репетицію, але до нас вона не доходила. Весь день ми могли просто сидіти в хамві і чекати, а в кінці дня поїхати заправляти машини. Тут у нас виникла мемна фраза "дрочимо в хамві/м113". В один з днів інструктор нам знову каже "хлопці, треба почекати поки інша техніка закінчить заїзд". Зі строю запитали "а серветки дадуть?". Цю фразу переклали, хоча інструктор так і не зрозумів навіщо нам серветки.