Вечірні та нічні урочища, яри, парки, посадки, переулки, вулички та вулиці мені завжди здавалаися якимись безлюдними місцями в яких нікого крім мене не буває (всі видять вдома тичать в зомбоящик) особливо в холодну пору року, але сьогодні, бовкнувши зайвого, переконався в протилежному. Якась літня жіночка зʼявилася ніби нізвідки ледь не перед самим носом і все чула. Згадався серіал «Суто англійські вбивства»