Зі сраного Telegram:

Ми заточені на штурм/фільтрація - готувалися (нацкорпусівський підрозділ в составі роти) ще за пару років до вторгнення, решта роти багато хто з Айдару, теж з досвідом і навичками і диверсійної і штурмової роботи. Зайшли - поле, хто де залягли, хлопці з воронки від міни кой-як викопали щось схоже на окоп, стали.. З ранку почалася арта прицільно, трохи пізніше - танчик, став не ховаючись на пагорбі і 3 години пристрілювався і на третю в той окоп закинув - двоє 200, мій напарник - 300 важкий. Евакуації немає, бо зона обстрілу. А обстріл там з ранку до вечора прицільний, а потім коли як.. В ночі можна ПРОБУВАТИ забрати 200/300. Питання: як нам наші навички/досвід мали допомогти вижити з калашами проти танків, градів, мінометів, стволки на стаціонарних позиціях (якщо відсутність укрепа можна назвати позиціями)? Чому ще нас мали навчити, що б виживати в полі без арти, без броні. Перед нами десантники стояли, яких ми, типу, підсилити мали... З роти залишилося 3 бійці, коли наші до них підійшли. Їх теж не навчали нічому?

Армія. Щось мені все менше хочеться туди.