На мене зійшло откровення. Виявляється що Україна це країна голодранців. Так було, так є і так буде. Всі плавки у всіх магазинах і на базарі мого містечка — гівно. Гівно недороге або гівно подорожче. Мишки, клавіатури, ноутбуки, навушники, сотові телефони, телевізори, аудіколонки і т.д. майже повністю представлені низькоякісними товарами від китайських виробників з дивними назвами. Компʼютерний магазин–майстерню завалено зданими на ремонт компами випущеними десь так в 2007 — 2013 роках. Забавляють знайомі школярки які цілком серʼйозно вважали що в них буде заможний принц на білому мерседесі а тепер, позакінчувавши ВУЗики, сидять смурні по магазинам і живуть з якимись підпивасними контрастрайкерами любителями позалипать в стріми. Замість новенького білого мерседеса в них б/у іномарки а замість наружності принца засмальцьовані шорти і смердючи кросівки за 400 гривень. Або, наприклад, пацанчики з вічно недоремонтованми (бо дорого) цими самими іномарками. Або шашлики. Все частіше бачу курине мʼясо. Ніяке магазинне курине мʼясо. Наливайка з хорошим, справжнім пивом стоїть майже порожньою хоча до війни там було доволі людно.