Було заняття по розвідці і облаштовуваннія спостережних пунктів. Увікнули, генератора для ноута і проектора та USB модема. Показували відео з YouTube і зачитували відскановану книгу. Посеред цієї херобори зайшов ротний і почав доколупуватися до інструктора через те що той нічого толком не знає і навчальної програми в нього немає і слайди погані. Набагато менше його обурило те що ми всі приперлися на, мабуть лекцію, в плитоносці, касці, з рюкзаком і калашматом. Ніхто б і не ходив якби не примушували носити на собі це барахло, але його мало цікавила наша участь. Інструктор такий самий мобілізований як більшість тут, з тією різницею що мобілізували його 7 місяців тому, та ще з комплюктером не дружить тож незрозуміло хто буде робити слайди, підбирати фотографії і таке інше. Опісля пішли робити спостережні пункти, тобто копати ямки і замасковувати їх. Найкраще це вдалося в пари яка в полі зарослому високою травою викопала окоп а потім зробила над ним каркас з гілок та вкрила його пожухлою травою так що нічого не було помітно. Після обіду розвантажували вантажівку з дошками а потім пішли в засідку. Всі просто лягли в кущі і під дерева. Пролежали години 2. Поряд було кладовище і за два захода, спершу під час облаштовування спостережного пункту а потім після обіду, назбирав там цукерок. Трапилася навіть маленька сигара яку я віддав напарнику. Замісник командиру взводу геть обнаглів: мало того що він випросив собі звільнення від носіння каски і броні так ще й перестав приймати хоч якусь участі в копанні окопів і робоєах які ми тутуимушені робити. Сьогодні він як приклеївся до інструктора так і ходив за ним до кінця занять. Дошки теж не розвантажував. Ще скаржиться на сильну застуду хоча її немає. Сьогодні бачив його в душі. Явно ходив в качалочку приділяючи основну увагу спині і біцепсам на руках. Такий кабанчик а тікає від роботи, скаржиться начальсту на погане самопочуття щоб його звільнили від занять і взагалі, він відпочиває а тутешні язвенники, люди з високим тиском, з кінцівками які не згинаються до кінця носять броню, копають, вантажать, збирають сміття і т.д.

Черговий дурнуватий день. Стрільби включно з нічними (вірніше вечірніми). Їсти привезли мало і до того ж забули ополоники. Взводний лаявся з кухарями і наказав нічого не їсти допоки вони не приїдуть з добавкою. Прочекали 2 години і спершу приїхав старшина з купленими ополониками та щипцями а після нього приїхали дві кухарки з ополониками і без добавки. Там же на стрільбищі чистили АКМ. Цього разу ганчірками з найближчого смітника. Повечеряв моченими помідорами і хлібом. Обіцяної ЗП досі не отримав. Взводний сказав що його повноваження все, щоб я від нього відчепився, і цим питанням займаються інші. Замісник командиру взводу поскаржився на мене взводному через те що я під час повітряної тривоги пішов на хвилину подивитися що привезли обідати і на людей з другого курсу які навертали салат олів'є. Ще розказав що я відмовився одягати каску, коли після чергового нікому не потрібного заняття поверталися в лагерь і ці придурки як діти в садику пороззявляли роти і почали запитувати в інструктора чи потрібно одягати каску. Інструктору булр похуй, але він мусив сказати що треба.

Сьогодні на вечерю горохова каша, трішки салату з капусти і моркви та курине крильце. Дожирати довелося чаєм, після якого в роті виникає кислий присмак, хлібом і суррогктом масла.

Вчора, через те що приїздило начальство, була загальна чистка калашматів. Видали самі лише ганчірки і жодних масел і чистячих за!обів. Зброю вдалося здати з другої спроби, коли поїхав начальник курсу. До його від'їзду робили вигляд що чистимо зброю хоча я не знаю як її можна повністю відтерти самою лише тканиною.

Вчора приїздив якийсь армійський чин і еитав чому в бліндажу немає освітлення. Після його від'їзду привезли новий генератор і паливо для нього. До ночі робили підлогу в їдальні, встановили пожежний щит і всім сказали поховати речі в рюкзаки щоб вони не стояли на поличках. Ще зірвали з дерева ящик в якому зберігалися галети. Галети викинули. Змусили з'їсти або повикидати всю їжу в бліндажі. Також розваляли імпровізовану палатку. Страшенно бояться начальства. Мабуть сьогодні знову буде день показухи.

Сьогодні нарешті, після майже місяця обіцянок, зібрали людей без рахунків в банках і відвезли в відділення "Ощадбанку", але виявилося що спершу потрібно повантажити меблі а після повернення в лагерь треба було робити грудні фігури для стрільб. А перед цим всим група копала рівчака навколо палатки, переносила туди ліжка, встановлювала буржуйку і прибирала там; а ще натягували на кілки палатки половинки пластикових пляшок. Одним словом: підстава. Виникла підозра що якби не всі ці роботи, то нікого нікуди б не повезли. Хоч я й відкрив рахунок в "Ощаді" ще позавчора, але все одно вирішив примазатися до поїздки щоб уникнути занять з дурнуватими інструкторами. Після того як купив банку Revo згадав про таблетки кофеїну на які в мене вже не вистачило грошей. Сержанти, які при першій ліпшій нагоді не забувають нагадувати як вони переймаються курсантами, запросто можуть чи не щодня водити хоч весь взвод в госпіталь, в магазин або в банк адже йти всього близько 30 хв. От тільки вони цього не роблять а лише пиздять про взаємодпомогу і братерство. Хіба це важко зарядити вдома декілька павербанків а потім принести нам сюди? Або купити, звісно не за свої гроші, батарейки для ліхтариків? Звісно ж не важко. Придуркуватий Соколов забув вставити кабель а потім забув сам павер вдома. Тут є один мобік, в якого загострилася якась болячка через що він не може бігати і нормально ходити, якого хочуть залишити ще на місяць бо він пропустив майже всі заняття. Це не має смислу бо через місяць нічого не зміниться. Його потрібно відправити додому. Сержанти могли б поклопотатися про його списання. Зроблять вони це? Гадаю що ні. Те ж з зарплвтнею: ніхто не піде в бухгалтерію розбиратися. Ці придурки ділять людей на перших других вказуючи пальцем і називаючи номер а подати команду розрахуватися на перших і других в них не вистачає клепки.

Був день показухи. Бігали по полю відпрацьовуючи прходження мінного поля, переміщення двійками коли один прикриває а інший рухається і т.п. Доводилося часто присідати на одне коліно і швидко підніматися та бігти вперед. Фітнес ще той. Сержанти заборонили з'являтися на показуху одному жалюгідному мобіку та ще й з сер'йозною травмою ноги. В лагерь повернулися лише близько 18:25. Начальство так і не приїхало. Виникла підозра що ми тут щодня повинні гарувати як коні, але начальство з якихось причин робить все через жопу та не навантажує рекрутів. Чимало таких які кашляють і теипературать вже більше тижня. Сьогодні близько 14 захотіли потрапити в госпіталь або медика. Прізвища як невірно записали ще в перші дні так ніхто й не виправив хоча обіцянок було багато. Можуть ще й документи оформити на неіснуючі прізвища.

А от і діагноз: пцслятравматичний артроз. Травматолог порадив операцію, але я вагаюся. Не знаю яка саме операція і чим вона закінчиться.

Травматолог сказав що суглобу на пальці ноги гаплик і боліти буде все життя. Запропонува операцію яка мкє полегшити біль, але я відмовився бо хто зна чи не стане гірше.

Із застарілою травмою пальця ноги поїхав в лікарню для військових. Медичноої машинки довелося чекати ледь не до другої години дня бо спершу вона відвезла першу групу з 7 рекрутів а потім повезла людей вантажити дрова і чекала поки вони це зроблять. В лікарні перед самим носом закрили двері рентгенкабінету бо через 20 хв в рентгенолога закінчувався робочий день. Завтра о 8 ранку треба бути в нього, але повезе вже не спеціальний медичний автомобіль а тутешній курсант (якого чомусь відправили з фронту проходити курс БЗВП) з власним авто. Спеціальна медична машинка повезе когось іншого в інше місто. Пішки і без супроводу не пускають а медсестра яка сьогодні була зі мною, буде відлежуватися вдома бо застудилася. Чергова їбаністіка. Не уявляю щоб було якби не пацаняик з власним автомобілем, мабуть все б розтягнулося на весь тиждень. Тут має цілодобово чергувати лікар, але лікар приходить не кожного дня і всього на декілька годин. Замість лікаря віддувається медсестра яка не має потрібних знань і не має права ставити діагноз. Та й медсестра теж приходить не щодня і не на всю добу. Замісник командира взводу, по суті як староста класу в школі, прикинувся хворим і потім, так щоб бачив взводний, займався неважкою роботою в бліндажі при цьому нагадуючи що він хворий і мусить витрушувати сажу з димаря. Переконаний що він щось знає бо решта багато і довго бігали по полю і посадці. Те що я сьогодні пропустив заняття і пропущу їх ще й завтра викликає заздрість в деяких тутешніх вилупків.

Трохи більше познайомившись з тутешніми мобілзованими склалося враження що тут вистачає людей з гнильцею. Ніби й нормальні, але не полишає відчуття що якщо дати їм волю, то почнеться всіляка хуйня.

Вчора після трактора докопував окоп. Його стінки треба прикрити дошками. Коли закопали стовпчики та прибили до них частину дошок, то зрозуміли що стовпчики повинні бути товстими, глибоко закопаними і однакової висоти. І дошки також мають бути не тонкими. Приїхало 5 сержантів і жоден не знає як його правильно робити. Довго роздивлялися якусь картинку після чого спихнули всю відповідальність на нас. Був підполковник. Кричав на інструкторшу що в реальному житті ніхто не піде тягти пораненого з рюкзаком і карематом за спиною. З'ясувалося що цілий мав бути присв'ячений киданню гранат.

Черговий дурнуватий день в учебці. Були стрільби. Стріляв з РПГ патроном від калаша і потім хапаєш АК, 3 позиції в окопі по 10 патронів, потім з ящика треба за 45 секунд зарядити в ріжок стільки патронів скільки встигнеш і після цього йти по окопу і стріляти по міщеням в окопі. В кінці треба стріляти крізь двері бліндажу і кинути гранату в фанерні мішені перед окопом. Ледь не прострелив ліву руку коли відчиняв двері і з однієї руки зажимом стріляв з АКМ. Ну, і як завжди під'йом ще до 5 ранку, багато ходьби, стояння в чергах, крики придуркуватих сержантів, стояння в строю і півгодини справді чогось корисного, а саме стрільба і вправи зі зброєю. На стрільбах був перевіряючий і виявилося що ми все робимо не так і не за планом. Сержанти полаялися з ним після чого він поїхав. Відмовився знімати з себе плитоноску і рюкзак, коли штабс сержант сказав що дозволяє зняти, то решта зняла а я не схотів через що до мене доколупався замісник командира взводу. Ця тупа хуйня розказала про мою непокору штабс сержанту і ввечорі я мусив вислуховувати його залякування (включно з тим що в якому-небудь іншому місці мене могли й застрелити) і розповіді що треба бути однією командою. Основне завдання замісника командиру взводу - звітувати хто в строю, хто хворий і т.п. Як староста в школі. Натомість цей виродок розводить тут диктатуру та прикриваючись тим що він типу начальник і йому треба завжди бути на зв'язку уникає будь-якої роботи. Після стрільб сержанти віддали свою рюкзазки щоб їх відвезли на автомобілі а самі пішли разом з нами показуючи що ніби як такі самі як і рекрути. Схоже що цьому їх навчали спеціально бо вони часто кажуть чи натякають що живуть в таких самих умовах як і рекрути і що над ними теж є начальства і що вони теж страждають від якихось незручностей.

А ще в кишені штанів розклався на диво гострий ніж, проштрикнув штанину і мені пощастило що він не порізав стегно коли я повз з умовно пораненим на собі.

Сьогодні були заняття з так званої тактичної медицини. Інформації багато, книжечок чи якихось інших підручників не видали. В нас мали бути зошити, які ми мали десь купити за власні гроші незважаючи на те що в місто не випускають. Тягали поранених по полю з какашками та витягували з танку,. Ще вчилися накладати турнікети. Підповзаєш до пораненого, накладаєш турнікет, попередньо закрившись ним від можливих куль та уламків, кладеш його на себе і на спині повзеш з ним 20 метрів. Такий спосіб евакуації займає багато часу, сил і на додачу можна травмуватися самому. Наприклад, в мене щось хрустіло в шиї. Все відбувалося вброніках, шоломі та з АК. Для того щоб з цього був якийсь толк потрібно спершу навчити основам анатомії та біології людини, як в школі, потім основам мед. допомоги і тільки після цього навчати допомозі пораненим солдатам. Ще потрібні іспити, багато практичних занять і заламіновані пам'ятки кожному. Якщо не враховувати обід, то вся ця херня зайняла весь день і в бліндажі повернулися лише тоді коли почало сутеніти. Розказували про американський MARCH (https://tactical-medicine.c...mbat-casualty-care). Виходить так що якщо ти дійсно хочеш навчитися, то мусиш робити це самостійно: самостійно шукати потрібні навчальні матеріали, спеціальний турнікет для тренування і все інше. Також приїздили люди з двох танкових бригад і роти охорони. В танкові війська ніхто не захотів а от роті охорони декілька людей залишили свої контактні дані. Ще один їбанатский день. Проснулися в половину 5 ранку, займалися якоюсь дурастікою, потім будевечірня перекличка і все. А, ще кудись зникло 11 рлжків від АКМ. Цілком можливо що їх хтось вкрав а нас хочуть звинуватити.

Сходив в магаз неподалік від того кладовища де вантажив попиляні дерева на дрова. Дорога до кладовища - 7 хв. Від кладоуища до магазину ще 2 хв. Судячі зі слідів на снігу рім мене туди ходить ще хтось. Співмешканці по бліндажу переносять привезену деревину а я по тихому пішов подалі. Приїхав рекрутер з роти охорони для служби тут по місцю. В цій довбанчй учебці особливо нічого не робиш, але часу зайнятися чимось корисним небагато. День вкладається в снідок, обід, вечерю 3 шикування на імпровізованому плацу. Через втому на кладовище по солодощі так і не пішов.

Десь в 13 хв. ходу є кладовище. Вночі, якщо не засну, піду туди пошукаю цукерки.

Сьгодні копали ямку для стрільби лежачи. Для того щоб це зробити довелося проикадтися о 4:23 ранку. В бліндаж повернувся близько 14 години. Копали в касках, з 2 ріжками для АК в сумці на РПС, плитоносках і з АК 74 з якого ніхто тут не стріляє бо для них немає набоїв, але все мусиш тягати їх з собою. А ще з порожніми рюкзаками за спиною. Інструктор не знає толком як має виглядати окоп на одного для стрільби лежачи. А ще він 3 слова не може нормально зв'язати. Окопчики повикопували десь хвилин за 40 а весь інший час був витрачений на стояння в строю, вислуховування криків інструкторів, метушню по витягуваню всього барахла з бліндажу і надягання цього барахла на себе, отримання непотрібної зброї, очікування інструкторів та вислуховування так званої теоретичної частини про копання ямки в землі, маскування цієї ямки і серед яких дерев краще ховатися від арт. обстрілу. А ще закопували викопані окопи.

Паспорт, який мені сказали взяти для того щоб мені в армії створили банківській рахунок для нарахування зарплатки, не знадобився. В довбойобській армії прибігла фінансистка яка сказала що вона може лише взяти номер вже ісснуючої карточки і все. Підходить не всякий рахунок не всякого банку. Приватовська "Універсальна" не підходить а от приватовську картку для виплат можна. Гроші не прийшли. В підтримці банку сказали що їм потрібен ЄДРПОУ військової частини і вони включать можливість нариховувати ЗП. Армійські довбойоби брешуть в очі що вирішать це і перекладають відповідальність один на одного.

Чергові стрільби. По 120 патронів на людину. Треба хоча по 300. Було 4 майданчика з різними вправами. Я погано стріляю, бо зір поганий, але тут є такі олені що просто караул.